О не боящихся Суда Божьего via bpev

думала написати трохи на іншу тему, але про ту ж саму категорію людей. Поки Тараса нема, я вже втомилась чистити коментарі на РІСУ, де т.зв. православні РУССКІЄ и МАСКВІЧІ коментують новини на українській, між іншим, версії РІСУ. Якби лишити ці коментарі, то могло би скластися враження, що в російській мові ВСІ слова матерні. Стільки дурості, ненависті і бруду я не бачила і в коментарях до політичних новин. Це і є справжнє мракобєсіє, імхо.

Кілька часу тому купила дві книжки брата нашого Олександра Турчинова: "Илюзию страха" и "Тайную вечерю".
Першу з них, сповнена ентузіазму, починала читати одразу... Але так і недочитавши сторінок 10, комусь віддала. Навіть не знаю толком, чим воно там закінчилось і ані краплі не шкодую про це. Тому до "Тайной вечери" справа дійшла лише зараз.

Цей "містичний трилер" здався мені  менш містичним, ніж "Ілюзія", і набагато більш прийнятним для моєї жіночої логіки. Я би навіть сказала, дуже близьким до реального життя. Його я таки подолала швидко і у повному обсязі. Навіть сподобалось. Деякі цитати варто виписати і використовувати, трохи пізніше це і зроблю.
А окремі думки примушують глибше задуматись над життям. Наприклад про те, що тільки "свиньи жрут свиней". От і думай: ну хто ти після цього  :)

Вже заради цього фільму варто було поїхати у Варшаву.



Jerzy Popiełuszko загинув у 1984 році. мені вже тоді виповнився рік... Його викрали, катували, потім вбили, а тіло викинули у Віслу. Вороги називали Попелушко "більш небезпечним", ніж багатьох політиків. А він просто підтримував робітників, страйкарів, вчив їх не боятись і мати внутрішню свободу. До речі, у фільмі багато використовується документального відео 80-х років. Сам режисер фільму Рафал Вєчинські - документаліст, і це його перший досвід ігрового кіно. Правда, багато персонажів фільму - це не актори, а реальні люди, діти справжніх учасників подій 80-х. Багато хто з них знав і пам"ятає живого Попелушко.

Ми зустрічались з режисером, були у музеї, присвяченому Попелушко, на місці його загибелі і поховання. Поляки вміють створювати прекрасні образи національних героїв і зацікавити своєю історією навіть далеких від неї людей. Вся наша інтернаціональна і міжконфесійна група (Росія, Білорусь, Латвія, Україна) поїхала із Варшави закохана у ксьондза і фільм про нього, маючи твердий намір скачати його десь в інеті і дивитись, навіть недовивченою польською мовою з англійськими субтитрами.

У кінотеатрах Польші фільм крутили 3 місяці, і він мав величезний успіх. Не тільки поляки, але й такі туристи як ми, чекають виходу диска восени.

Зараз триває процес беатифікації священика... Україні - вчитись.
А це його справжнє фото:


( Посмотреть в полный размер, 52.99 КБ, 512x600 )