Дорогі друзі, якщо ви випадково, або з якоюсь конкретною метою зайшли в цей щоденник, але не є у списку друзів, саме тут Ви можете запитати про все, що  Вас цікавить. Більшість потенційно привабливих тем захована під замком - не тому, щоби щось приховати, а скоріше для того, щоби та чи інша інформація, особливо приватного характеру, потрапляла саме до свого читача. Якщо ви є той самий свій читач - давайтеся чути, будемо дружити! ;)

Корисна інформація: Програма нашого PR-курсу для Церков та релігійних організацій

Нарешті завантажила у фотогалерею РІСУ світлини з Вінницької передріздвяної виставки християнської літератури.
А тепер питання додрузів: хто скільки жж-юзерів нарахує на світлинах і назве всіх по нікам?
Переможцю - приз!

Друзі, хто може підказати: у якого українського оператора найвигідніші міжнародні тарифи. Цікавлять дзвінки у Європу.
Хочу зробити собі і одній хорошій людині подарунок на свята і подзвонити.
Отже,  за ті самі гроші з номеру якого оператора зможемо говорити довше?

Наперед дякую! )

І все таки є у світі логіка. Людей більше цікавлять люди, ніж справи. І це добре, я думаю :)

Минулий рік я підсумовувала, розповідаючи про всі тогорічні і попередні жж-знайомства. Також почала підводити робочі підсумки цього року в попередньому пості: Підсумки року: проекти і роботи.
Цей рік виявився не менш плідним і насиченим на зустічі і розвіртуалізації з ЖуЖащіми людьми, про які я можу говорити як про найкращі надбання-2009. Спробую згадати всіх тих, кого я тепер знаю не тільки по світлинах на аватарках. Але якщо когось випадково серед ночі пропустила, може не всіх із вас знаю в жж, але в житті ми зустрічались (зокрема на численних лекціях, тренінгах і семінарах) - будь ласка, дайтеся чути!!!

( ЖЖ-люди року. Обережно, як виявляється їх тааак багато! )

упс, коли починала писати, навіть не думала, що список такий великий! Радію кожному з Вас!

Підбивати підсумки року у мене не дуже виходить. Рік був завеликим, а лаконічно писати я не вмію. Тому частина перша: події року. До того ж, він ще не закінчився, ще маю багато роботи на ці найближчі дні.

( про що я встигла згадати )

і ще одна темка для роздумів. Цього року ми були у Варшаві на курсах ЕССС, і під час одного обговорення старший колега поставив таке запитання:  чому колезі/підлеглому не роблять зауваження, коли він припускається важливих помилок?

Дуже сподобалась його відповідь (може запозичена десь): ( Його відповідь прочитайте тут, а ще краще запропонуйте свою )

На цю тему мені близькі слова біблійної притчи: "Людина, що другові своєму підлещує, на стопах його пастку ставить".
Не зважати на недоліки близьких і друзів ми маємо в своєму серці: любити і приймати їх такими, які вони є. Але якщо приховувати від людини її помилки, то це вже не любов і не добро, а скоріше наша слабкість та егоїзм. Імхо, звичайно

Щоби не повторювати кожному окремо, розказую всім і одразу: нарешті офіційно припинено моє членство в Новомедіа.

( Read more... )

коли у людини вбивають мотивацію до роботи, вона знайде 1000 формальних причин, щоби її не робити.
Виконання роботи "формально" ще ніколи не приносило користь справі. Притому, що гроші далеко не завжди є кращою мотивацією. Я й сама не раз йшла з високооплачуваної роботи на меншу з/п чи гірший соцпакет, бо мала кращу мотивацію.

Кожна людина має право на власну гідність. І коли цю гідність принижують - наврядчи варто розраховувати на позитивний результат. Але поганий керівник/менеджер цього не розуміє. Тому й не цінує людей, які вміють добре працювати. А якщо вміють, але не хочуть - це виключно його вина. Щось не так, значить, з мотивацією.

п.с. І взагалі - люди ж не дурні. Коли їм брешуть чи їх використовують - вони це теж розуміють. Прикро тільки, коли через ці речі страждають дійсно добрі справи і занепадають цікаві проекти

Як я вже писала, прес-ланч - це найкраще, що було у нас у Вінниці. На пам"ять про цю подію - фотозвіт і правдиві злі коментарі )


( + 7 світлин з коментарями )
ще раз дякую Вам, друзі, Ви зробили цей день неповторним! :*)

Про життя, людей, мої проекти і команду
Після повернення із поїздки досить довго відходжу. Всі мої друзі вже написали свої звіти враження, а я тільки но сьогодні змогла почитати стрічку друзів. Дійшла до 12 грудня і зависла, все що з Вами було з 1 до 12 грудня - я втратила. Якщоє щось особливе  - давайте лінк, пліз, прочитаю залюбки, але шукати Ваші перлинки серед 430 френдів вище моїх можливостей :(

І ще одразу оголошення: Друзі, я змушена буду робити черговий френдоцит, бо просто не можу читати так багато. Однозначно не видалятиму тих, хто читає і коментує мені і кого сама регулярно читаю, хоч і не коментую. Особливо тих, хто лишається темною лошадкою, але хоче і далі читати підзамкові записи  - дайте ся чути, щоби я вас не видалила раптом.

( А тепер головне: ЛЮДИ, з якими я бачилась, знайомилась, розвіртуалилась за ці кілька тижнів (багато-багато букф!) )

Іноді я розказую тут про жж-друзів, з якими знайома в реалі. Найближчим часом розкажу Вам про всіх неймовірних жж-людей, з ким зустрічалась протягом останнього місяця, але зараз хочу познайомити Вас зі своєю колегою Ірою Матвієнко. Знаю її вже кілька років, а цього тижня в Києві мені нарешті вдалося затягнути її в нашу жж-секту :) Зустрічайте: irina_vitagraf - тележурналіст, редактор, публіцист, християнка, мама 4-х чудових дітей. Але мабуть краще починати з кінця: мама, християнка, журналіст... Так правильно!

Ірина має свій блог на РІСУ: Размышляя о... (блог Ирины Матвиенко) Почитайте - і самі побачите: їй є що сказати, і вона вміє це робити. Тому сміливо рекомендую для френдінгу!

Моя мама була в числі тих людей, які понад добу добирались із Одеси в Нову Каховку (Херсонська обл.) В нормальних умовах дорога мала би зайняти 5 годин. Для них це вийшло близько 30. Виїхали з 7 кілометра 16 грудня близько 11 ранку. І буквально проїхавши кілька кілометрів, опинились у сніговій пастці. Зрушити з місця, повернувшись назад в Одесу, вони змогли наступного дня о 4 ранку. До того сиділи в сніговій пастці в бусі. Без туалету, їжі, можливості руху. Добре, що вистачило пального, щоби не змерзнути всередині машини.

Але це ще було не все. Як мама сказала, найгірше їх чекало на під'їзді до Миколаєва. Якщо в Одесі хоч чистили сніг, працювала техніка, міліція і всі необхідні служби, то в Миколаєві ніхто ані пальцем не ворушив. Цілком логічно, що вчора там були звільнення. Сподіваюсь, буде наукою для когось. Те ж саме і з ДАЇшниками. На Одещщині вони магались розрулити небезпечні ситуації на трасах, зупиняли машини і говорили, якою дорогою краще об'їхати затори. Коли ж бус, в якому їхала мама, під'їжджав до Миколаєва, тамтешні даїшники зупиняли транспорт, щоби чергового хабаря струсити, і аніслова не говорили про те, що попереду затор, який можна було об'їхати іншою дорогою.

Як наслідок, були і такі трагічні ситуації: В автобусе, который следовал по маршруту Одесса - Никополь и попал в затор на трассе Херсон - Николаев, умерла 62-летняя пассажирка.

Спочатку я читала Зою zorianazhyvka в Живому журналі. Спостерігала, як багато вона працює над чудовими дитячими проектами. Зоя ними дихає, а вони живуть завдяки її невтомній і відданій праці. Також молода письменниця змогла зґуртувати навколо цих книжочок багатьох цікавих людей, деякі з них теж живуть в жужу. У кожного - свій світ, але в дитячих книжках, християнських читанках вони всі єднаються, щоби подарувати дітям Різдвяну казку.

Потім ми попросили іншу дитячу письменницю і журналістку hudozhnytsya написати статтю про Зою і її творчість.
Що із цього вийшло - читайте в РІСУ: РІЗДВЯНІ ДИВА ВІД ЗОЇ ЖУК

не полінуйтесь лишити коментар під статтею, зробивши приємність і авторці, і героїні цієї Історії

Взято звідси: У Вінниці популяризували християнську книгу
фотосесія відбувалась 11 грудня у Вінниці. Далі буде.

upd. а от що було далі:
( тож боляче думати чи ні? )

Один сьогоднішній телефонний дзвінок змушує мене написати, для чого взагалі існує цей жж. А, власне, для того, щоби говорити все, що є у мене в голові. Думки, враження, рефлекції, емоції. Іноді вони бувають гострі, суб"єктивні, нетолерантні. Але завжди - все, що я відчуваю в конкретний момент і що вважаю за потрібне сказати своїм друзям. І те, що я зовсім не боюсь повторити перед тими, хто не належить до їхнього числа.
( думки сонної людини о 3-й ночі. З приводу і без нього )

Сьогодні я вперше в Луцьку. Тут ввечері на зустрічі з Тоні Ентоні було понад 2 тисячі осіб. поки що найбільша кількість людей серед усіх проведених заходів.
А я зато дуже приємно розвіртуалилась з a_k88, який теж був на цьому заході (бо завтра через приїзд Ющенка мусить прогуляти прес-ланч), також поспілкувалась про земні справи з колегою і дуже приємною людиною vavrynyuk
Ех, люблю я спілкуватись з журналістами!

Завтра зустрінемось з yusmal яка організувала нам лекцію у школі, в якій працює.

А ще наш друг, товаріщ і брат vartovy підготував фотосесію з сьогоднішньої зустрічі у Летичеві
Там ще знайдете в кадрі xmmk , julca , ezdra_kniznik Так приємно, коли віртуальний світ перетворюється на реальний.

Ще один комплімент для КРЕДО. Вони подарували гостям свої фірмові футболки про "Думати не боляче". А ще Тоні сказав, що там була найсмачніша їжа, якою годували нас в католицькому костелі. Китаєць італійського походження Тоні не здатен вже витримати українську гостинність і щоденний новий рік (з салатами Олів"є, крабовими палочками, картоплею з м"ясом і великою кількістю майонезу в усьому).

Ага, і ще одне оголошення: На Інвікторі почалась веб-конференція Тоні Ентоні. Тут ви можете поставити йому своє запитання:
Задай вопрос основателю международной миссии «Аванти»
Можна одразу англійською, якщо шо )))

Верталась з курсу масажу, і думала про вічне. І знову в голову приходять цитати, які характеризують мій нинішній стан.

Не выстоишь, падешь, преград не поборов,
Когда не станешь сам хитрей своих врагов.
Но если ты готов к опасностям заране, -
То сможешь победить любое испытанье.
Пусть злобные враги бесчислены, и все же
Ты выход и тогда спасительный найдешь.
                                                                Тааббата Шарран

і ще одне, навіть актуальніше, ніж попереднє:

Победа над собой — нелегкая победа:
Труднее одолеть себя, чем сто врагов.
Коль с плотью ты своей сразиться не готов,
То слава далека, ты это твердо ведай.
                                                                 Гийом дю Бартас
                                                               «Сонет о великой победе Давида»

а ще я не перестаю дивуватись людям. Друзям...
( кілька слів про них )