?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

так вже склалося, що тема євангелізації мене цікавила завжди. і в теорії питання, і на практиці. Тому зараз з великою цікавістю спостерігаю за цим процесом на євромайдані. назбиралось вже дуже багато вражень і думок, які точно не влізуть в один допис, тому спробую їх видавати порціями. і от це буде друга )

якийсь період у мене було дуже багато жалю щодо тих церков, які засуджують майдан і сваряться з віруючими, які кинулись на допомогу і служіння мітингувальникам. або тих, хто фарисейськи стоїть осторонь. і мій жаль був не лише громадянський (кожен має право на свої політичні погляди і громадянську позицію), а саме такий, євангелізаційний: скільки можливостей зараз втрачає Церква, щоби виконати своє Велике доручення.

деякі протетсантські Церкви часом жаліються, що наближаються останні часи, люди стають глухими до Слова Божого, і згадують 90-ті роки, коли натовпи людей приходили на стадіони, на багатотисячні євангелізації, щоби отримати гуманітарку прийняти у своє життя Євангеліє і стати Божими дітьми. часто говорять, що зараз новий час і сусіпльство потребує нової євангелізації, треба йти і служити цим людям. Кілька останніх років в Києві також проводились велоичезні захохи - на стадіонах чи якихось орендованих палацах і концертних залах. як то з нагоди приїзду до України Франкліна Грема чи під час Євро 2012.... бюджети цих кампаній і задіяні ресурси не варто рахувати, просто згадати, що вони були шаленими. просто для того, щоби зібрати людей в одному місці, відкрити перед ними Святе Письмо і почати проповідувати.

а зараз в Україні відбулась дуже цікава річ. Люди зібрались самі. і не тисяча, і не десять, і навіть не сто. І цим людям страшно. Цим людям незрозуміло, куди нам йти, хто може допомогти, коли політики всіх таборів себе дискредитували. Коли навколо безвихідь, страх, продажні судді, озвірілі беркути. Хто? І ці люди не шукають царя. вони шукають пророка. і Пастиря, який допоможе їм вийти з пустелі і рабства.

і знаєте, що відбулось з Церквами? частина з них почали засуджувати повсталих рабів, на відстані, не наближаючись, щоби не осквернитися, вчити їх і давати духовні поради, як повернутись назад в своє рабство, яке для деяких все ж тепле і комфортне. навіть по батьківськи повідомили, що вони моляться за бунтарів, а також за царів, проти яких бунтівники повстали. повідомили - і пішли жити своїм життям. духовним, безумовно.

А інші скинули білі сорочки, закатали рукави, і пішли розливати чай. бо холодно на майдані, там люди і вони мерзнуть. інші винесли зі своїх київських шаф всі теплі речі, всі запаси продуктів. всі ліки. Бо там наші люди.
насправді, я не хотіла писати про першу категорію, бо для мене не є церквою та спільнота, яка байдужіє до свого народу. напевно, когось влаштовує таке християнство, а мене ні, мені воно болить. я хочу бачити свого пастиря біля себе, навіть якщо я та остання загублена вівця, я хочу, щоби він закатав рукави, зняв краватку і пішов у багнюку мене шукати. і не важливо, чи ця багнюка на Майдані незалежності, в Маріїнському парку чи у рядах беркуту.

я хочу прийти до Церкви і почуватися в Криївці. де мене нагодують, дадуть ліки чи просто тряхнуть за плечі, щоби я не замерзла на морозі і не загинула. та просто хочу, щоби Євангеліє, яке чую в храмі, було живим, а не теоретичним. Хочу, щоби сіль не втрачала сили, а світло не ховали під ковдрою.

я не вірю пасторам, які вирішують, йти на майдан чи ні, на братерських радах, протягом багатьох днів і годин, вираховуючи політичну доцільність такого кроку чи сповзаючи під лавку після чергового дзвінка Ані Герман. мені такі пастирі не-по-трі-бні.

Сьогодні я готова довіряти та йти за тими, хто серед ночі стане між беркутом і людьми. ціною власного комфорту, власної безпеки. Бо пастир віддає душу свою за людей своїх. голос такого Пастиря я хочу чути й надалі.

Ральф Хаска

"Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.
Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.
А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці".
(Від Івана 10:10-13)

п.с. Цим фото чи посиланням на служіння на майдані пастора Ральфа Хаски та лютеранської церкви Святої Катерини в жодному разі не хочу протиставити його іншим. спробую тут, перед усім для себе, позбирати дайджест того, що мене найбільше вразило і доторкнуло на євромайдані християнському. тому продовження обов'язково буде. про тих, хто для мене і моїх друзів став прикладом християнського служіння, а також кейсом "нової євангелізації" - не на словах, а на ділі.

п.п.с. друзі, якщо ви маєте цікаві посилання, фото, статті чи відео інших добрих прикладів, прошу ділитися. бо я також можу не все бачити і чути, а бачити і чути якнайбільше доброго ну дуже зараз хочеться! ;)

Comments

( 9 коментарів — Прокоментувати )
livejournal
17 грудень 2013 10:19 (UTC)
Євангелізація на Майдані. думки вголос
Користувач forko посилається на ваш запис з Євангелізація на Майдані. думки вголос пишучи: [...] Originally posted by at Євангелізація на Майдані. думки вголос [...]
(Deleted comment)
olena_risu
17 грудень 2013 19:23 (UTC)
спочатку подумала, що це риторичне питання, а потім згадала, що ми знайомі лише від учора.

знаєте, мені було би набагато важче писати все те, що сказано вище, аби я говорила тільки з підручників з євангелізації, а не практики :)

але тут як раз йдеться про речі, якими дуже довго живу і в яких дуже глибоко переконана )
(Deleted comment)
olena_risu
17 грудень 2013 20:02 (UTC)
насправді, багато хто з моїх друзів там весь час. я, нажаль, тільки приїжджаю зі Львова на кілька днів. завтра їду знову. ті, хто там постійно, справжні герої, мені дуже хочеться знову їх підтримати, бо результати такої роботи дивовижні, це не перебільшення.

але я згідна, що дуже часто чути: ми молимось за Україну в ці важкі часи. як правило, це означає "молимось, не злізаючи з канапи..." мені це дуже боляче, хоча стараюсь зрозуміти, що у кожного свій розум, своя совість і своя відповідальність перед Богом і людьми...
(Deleted comment)
olena_risu
17 грудень 2013 20:09 (UTC)
я думаю, це ставлення можна кразе сформулювати, якщо вийти туди на один день, трохи побути між людьми і можливо хоч на пару годин десь поволонтерити, хоча би в молитовному наметі, але і будь-де, на кухні, в медпункті тощо. тоді багато речей стають більш зрозумілими
livejournal
17 грудень 2013 11:36 (UTC)
Євангелізація на Майдані. думки вголос
Користувач alpinist посилається на ваш запис з Євангелізація на Майдані. думки вголос пишучи: [...] Оригинал взят у в Євангелізація на Майдані. думки вголос [...]
livejournal
17 грудень 2013 11:36 (UTC)
Євангелізація на Майдані. думки вголос
Користувач alpinist посилається на ваш запис з Євангелізація на Майдані. думки вголос пишучи: [...] Оригинал взят у в Євангелізація на Майдані. думки вголос [...]
livejournal
17 грудень 2013 12:05 (UTC)
Євангелізація на Майдані. думки вголос
Користувач andreistp посилається на ваш запис з Євангелізація на Майдані. думки вголос пишучи: [...] Оригинал взят у в Євангелізація на Майдані. думки вголос [...]
xpywuk
17 грудень 2013 22:09 (UTC)
Мені в цьому плані легко, бо і моя конфесія, і моя парафія підтримують Майдан. І я дуже співчуваю людям, чиї духовні провідники виявилися байдужими чи, ще гірше, цинічними.

Це справді дуже підтримує, коли священики - і "твій" совідник - є на Майдані, особливо вночі. І коли вся церква - весь храм і вся громада - спільно моляться за мир у країні.

Мені особисто Майдан допоміг під новим кутом перечитати класичні житія святих - не всіх, звісно, але грудневих точно. Я довго не могла намацати точку дотику, за якою мученики перших століть "проговорили" б до сучасної людини в Україні. Мені це треба і "для душі", і як письменнику. І тут сталося те страшне побиття студентів... потім Віче... і я, перечитавши житіє св. Катерини, св. Юрія, св. Климента, св. Миколая - побачила їхню чітку і несхитну громадянську позицію, що разом із вірою (а у випадку св. Катерини навіть більше ніж віра) спричинили їхнє мучеництво.

Ну і ще дві фрази від о. Олександра (Вінниця, УПЦ КП):
"Маємо всі подякувати Януковичу - він нарешті спонукав нас щиро молитися за нашу країну й один за одного".
і
"Дякувати Богові, що я священик, бо інакше узяв би гріх на душу - за зброю і підірвати тих, хто це зробив (про побиття студентів). А так - уже мушу молитися і брати участь у мирному протесті."
marisa_t
17 грудень 2013 22:54 (UTC)
Власним прикладом - це те, що потрібно зараз всім християнам
( 9 коментарів — Прокоментувати )

Latest Month

липень 2018
S M T W T F S
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031    

Tags

Розроблено LiveJournal.com